У Києві знову викрито масштабну схему розкрадання коштів місцевого бюджету. Співробітники столичного СБУ провели чергові обшуки. Цього разу під підозрою виявився славнозвісний колишній в.о. заступника Генерального директора КП «Київпастранс» – Павло Кирилюк, а також його спільники. Як кажуть, старі схеми у нових обличчях. Попри те, що столичний голова Віталій Кличко ще на початку 2024 року звільнив Кирилюка із займаної посади, останній і досі зберігає вплив на комунальне підприємство. Через своїх колишніх підлеглих, які залишилися на керівних посадах у «Київпастрансі», він продовжує контролювати діяльність підприємства та лобіювати укладання договорів із підконтрольними йому комерційними організаціями.
Слідство встановило, що за час перебування Кирилюка на посаді його структурами було влаштовано справжній «розпил» бюджетних коштів на загальну суму близько 2,5 мільярдів гривень. До схем залучалися наступні підконтрольні підприємства: ТОВ «Реммонтаж-Строй», ТОВ «Енергоспецремонт», ТОВ «Евро Тек», МПП «Елтранс», ТОВ «Техноком», ТОВ «НВК «Електропромремонт», ТОВ «Союз і К», ТОВ «ТК «Технокомплект», та багато інших.
Ці організації роками отримували мільйонні виплати з бюджету Києва, який наповнюється за рахунок платників податків. Куди ж ішли ці кошти? На розкішне життя та зміцнення впливу Кирилюка.
Одним з найбільш показових прикладів – договір №54.20-30 від 22 грудня 2020 року між КП «Київпастранс» та М.П.П. «Елтранс». Згідно з документами, підрядник мав виконати проектні роботи з реконструкції трамвайної лінії від вул. Милославської до Дарницького залізничного вокзалу на суму 8 980 000 гривень. Але, як з’ясувалося, ці роботи вже були виконані іншим підрядником ще до укладання угоди.
Відповідно до висновків Держаудитслужби, факт виконання робіт М.П.П. «Елтранс» документально не підтверджено. Проте гроші з бюджету були успішно «освоєні». На тлі чергового скандалу виникає питання: як довго корупційні схеми залишатимуться безкарними? Павло Кирилюк і його спільники виявляють справжню зухвалість, продовжуючи контролювати комунальні підприємства, незважаючи на звільнення та гучні викриття. У цей важкий для України час, подібні дії є не лише неприйнятними, а й підривають довіру до влади та гальмують відновлення держави.
Чи стане цей випадок поворотним моментом у боротьбі з корупцією, чи знову залишиться «гучною справою» без реальних наслідків?
