Ми продовжуємо вивчати дамп (архів) зламаної електронної пошти російського пропагандиста Саргіса Мірзаханяна, опублікований «Миротворцем». Перша частина аналізу матеріалів дампа стосується того, як прибічники Владислава Суркова організовували і фінансували сепаратистські настрої в Закарпатській області. Однак, така діяльність велася, практично, в усіх ключових регіонах нашої країни – в Одесі, Харкові, Дніпрі, Запоріжжі та навіть Києві.
Метою кремлівських комбінаторів було використовувати тренд, запущений реформою децентралізації, для того, щоб максимально розхитати єдність України. Створити на її території ряд квазі-незалежних анклавів під різними ідеями етнічного, мовного і економічного характеру. Такою метою було і наділення Одеси статусом «порто-франко» – території, що користується правом безмитного ввезення та вивезення товарів.
Якщо ви ще не дивилися фільм Крістофера Нолана «Аргумент» (Tenet), то краще не читайте далі, бо в тексті будуть спойлери.
Сюжет Крістофера Нолана і сценарій Кремля
Кілька ключових сцен фільму «Аргумент» відбуваються в аеропорту норвезької столиці Осло. Антигерой фільму, російський олігарх Сатор, за допомогою своєї компанії «Ротас» створив там і по всьому світу цілу мережу логістичних хабів «франко-портів». Це споруди і території, які, по суті, є офшорними зонами на території різних держав.
Товари та предмети, які потрапляють туди з-за кордону, не обкладаються податками і часто навіть не оглядаються спецслужбами. «Франко-порти» використовують, щоб мати доступ до своїх інвестицій (наприклад, до дуже дорогих картин). Але не імпортують їх на митну територію держави, щоб не влетіти в копієчку національних зборів.
У фільмі Нолана – це прекрасне місце для того, щоб заховати не лише радіоактивні матеріали, але і інвертори, які звертають ентропію назад … Проте, ми тут не для фізики і не для обговорення фільму.
Після того, як жителі Одеси продемонстрували, що в їхньому місті сепаратистський проект не може увінчатися успіхом, їх спробували спокусити солодкою цукеркою повернення статусу безмитної території «порто-франко», яким Одеса користувалася в 1819-1858 роках.
Іншими словами, було створено рух, який виступав за створення в Одесі самокерованої спеціальної економічної зони, в якій можна було заховати «інвертор часу і простору», щоб зворотня течія часу повернула Одесу в «совок». А прототипами героя фільму «Аргумент» російського олігарха Сатора, самі того не знаючи, виступили депутати партії «Опозиційний блок» (нині ОПЗЖ).
Як створювалася «Одеська автономія»
За допомогою мережі людей, які були підгодовані кремлівськими грошима, помічник Суркова – Інал Ардзінба – організовував на території України заходи, присвячені федералізації країни і автономізації регіонів. Публікації про цю діяльність використовувалися, щоб максимально розігріти градус протистояння і поляризувати суспільство. Саргіс Мірзаханян використовував свої контакти, щоб публікувати в українських інтернет-медіа статті про діяльність сепаратистських проектів, і про те, як їх переслідують СБУ і «правосеки».
18 вересня 2014 року помічник Суркова Інал Ардзінба, використовуючи свою офіційну пошту inalardzinba@mail.ru, пересилає Саргісу Мірзаханяну фотографію і заяву колишнього депутата міської думи Одеси Ігоря Дмитрієва.
Він багато разів згадувався волонтерами міжнародного розвідувального співтовариства «ІнформНапалм», в період вивчення зламаних електронних поштових скриньок Суркова і його оточення.
