Хоча нині пріоритетними є допомога та захист тих, хто втік з України через розв’язану Росією війну, інтеграція біженців на німецькому ринку праці стає дедалі більш важливим завданням. “Зважаючи на страшну і агресивну війну Путіна проти України, ми готуємося до того, що багато біженців залишаться у нас надовго”, – цитує німецьке агентство dpa федерального міністра праці Губертуса Гайля. Німецький ринок праці для українських біженців відкритий, заявив політик.
Коли розпочинається експлуатація?
З іншого боку, німецька профспілка працівників будівельного, аграрного та екологічного секторів (IG Bau) у квітні застерегла від експлуатації біженців з України як дешевої робочої сили. Це пов’язано з тим, що наприкінці березня м’ясопереробна компанія Tönnies потрапила під шквал критики після того, як політичний тележурнал ARD Panorama повідомив: компанія на польсько-українському кордоні намагалася найняти біженців як помічників на виробництві, тобто дешеву робочу силу. Представники Tönnies заперечують будь-які корисливі наміри.
Німецькі компанії можуть постати перед дилемою: як надати безкорисливу допомогу біженцям, відчуваючи при цьому явний дефіцит у кадрах, адже німецький ринок гостро потребує фахівців у різних галузях.
На початку квітня ІТ-компанія SAP оголосила про запуск програми з власним сайтом, яка має на меті “запропонувати біженцям з України зайняти вакансії у філіях SAP по всьому світу”.
Німецька бюрократія має проявити гнучкість
SAP – не поодинокий випадок серед великих концернів. На запит DW виробник спортивних товарів Adidas заявив, що він підтримує інтеграцію біженців на ринку праці з 2015 року за допомогою стажувань та можливостей навчання. “Ці програми, звичайно ж, відкриті і для біженців з України, і перші заявки ми вже отримали”, – повідомив DW представник компанії. Крім того, є можливості безпосереднього працевлаштування, наприклад, для експертів у сфері інформаційних технологій.
Компанія Mercedes-Benz, за словами її прессекретаря, хотіла б “підтримати біженців з України у пошуку можливостей їхнього працевлаштування”. Автовиробнику зі Штутгарта важливо, щоб біженцям з України швидко видавали необхідні дозволи на проживання та роботу. Необхідна й ясність щодо юридичних вимог, наприклад, “чи можна і в яких випадках відмовитися від пред’явлення документів та сертифікатів, яких у багатьох біженців при собі немає”, таких, наприклад, як дипломи та сертифікати про здобуту на батьківщині професійну освіту.
Шанси знайти роботу в промисловому та ремісничому секторах реальні
За словами керівника відділу кадрів німецької залізниці Deutsche Bahn Мартіна Зайлера, у концерні “постійно відкрито від трьох до чотирьох тисяч вакансій”. Deutsche Bahn вже прийняла на роботу перших українських біженців як інженерів-будівельників, співробітників служби телефону гарячої лінії або IT-фахівців.
Крім того, концерн Siemens планує програми інтеграції біженців у виробничий процес, наприклад, шкільні та професійні стажування, або класи з професійною орієнтацією з вивченням німецької мови. Центральне об’єднання німецьких ремісників (ZDH) оголосило про те, що в короткостроковій перспективі йдеться насамперед про гуманітарну допомогу, а не про набір кваліфікованих кадрів.
Для успішної інтеграції на ринку праці потрібна передусім професійна кваліфікація та великий інтерес біженців до працевлаштування. “Багато біженців мають, наприклад, медико-технічну кваліфікацію, це відкриває перед ними двері до медичних закладів та загалом – у сфері охорони здоров’я”, – заявив представник ZDH.
Ключ до роботи – мова
Формально кожен український біженець автоматично отримує право на працевлаштування в Німеччині, отримавши дозвіл на проживання за параграфом 24 німецького міграційного закону. Однак знайти роботу – не так уже й просто, особливо без знання німецької, каже Валентина Ковтун. Разом із двома дітьми вона поїхала з Києва, коли почалися бойові дії. Спершу на Рівненщину, потім до Німеччини.
Їй досить швидко вдалося знайти роботу в місті Бохольт на заході країни на кордоні з Нідерландами. Допоміг їй в цьому портал Jobaidukraine.com. На ньому можна знайти вакансії англійською та українською мовами. Але й особисте знайомство зі менеджеркою фірми з персоналу допомогло. Зрештою між приїздом Ковтун до Німеччини та початком роботи минуло всього два тижні. Жінка не зверталася по соціальну допомогу, квартиру, яку вона знімає, завдяки роботі оплачує сама.
Ковтун працює у великій пекарні, яка виготовляє напівфабрикати. Її робота – зокрема, пакувати булочки, але завдання часто змінюються, іноді доводиться піднімати важкі предмети. Говорити на роботі їй багато не доводиться, а якщо є питання – допомагають польсько- та російськомовні колеги, каже вона. Тим не менш, українка планує вчити німецьку мову, незалежно від того, чи повернеться незабаром до України, чи ні.
Компанія, на якій працює Ковтун, попіклувалась про безкоштовні курси німецької для українців, яких від початку війни на фірмі з’явилося близько десяти. Її діти, тим часом, пішли до німецької школи. Та попри ідеальні умови для початкової інтеграції в Німеччині Ковтун, як і більшість її нових колег-українців, сподівається на швидкий мир і повернення на батьківщину.
Джерело: Українська служба DW
Новини від Корреспондент.net в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet
