Мінприроди Криму легалізувала забудову в Фороському, Воронцовському, Лівадійському, Харакський парках, а також в парку Мелласа. На місцевих жителів, які протестують проти знищення реліктових лісів і закриття загальнодоступних зон відпочинку, влада традиційно плює. Людям відмовляють у проведенні публічних слухань. При цьому путінські чиновники прикривають весь цей «беспредел», заявами про “Український і західних провокаторів, які розгойдують ситуацію” на півострові.
На думку окупаційної влади Криму, будівництво багатоповерхівок в історичних приморських парках – це розвиток. Але довгостроковий розвиток ПБК для туризму та здоров’я може бути заснований тільки на дбайливому ставленні до основної цінності цієї території – її природі. Саме заради цих унікальних парків і приїжджали сюди люди з усього світу.
Але після анексії Криму, світ для кримчан розділився на дві частини. Перша – світ простих людей, у яких забирають землю, бізнес, можливість відпочинку на власній землі, здоров’я і майбутнє. Друга – світ бенефіціарів «кримської весни», – розкішний: тут десятки гектарів узбережжя скуповуються для зведення особняків, великі бізнес-активи, що приносять мільярдний прибуток, діляться між «своїми людьми», а міністри і депутати – суцільно родичі і друзі дитинства.
Для громадян РФ така ситуація далеко не нова. По берегах усіх морів і річок роки відбувається те ж саме. Чиновники і їх оформлення давно окупували самі ласі шматочки. І російське чорноморське узбережжя, і тепер – кримське – не виняток. І мова не тільки про путінські палаци в Прасковеевці, в селищі Олива і багатьох інших дачах, ковзанках, резиденціях і ставках «хана». Але і про “природні володіння» його нукерів, Медведєва, Ковальчука, Сечіна, Пригожина, Володіна та багатьох інших.
Кримчани за роки окупації вже встигли оцінити висоту парканів і щільність “колючки”, огороджувальні пляжі і прибережні зони навколо котеджів нових господарів півострова. Процес віджиму життєвого простору у громадян поставлений «путінцями» на потік не тільки в одних курортних зонах, але по всій країні. Не важливо що це. Чергова “точкова забудова” в центрі Москви по руйнуванню пам’ятників архітектури або “точкова” вирубка підмосковних лісів. “Точечно” організована пожежа в історичному центрі Ростова-на-Дону під нове будівництво, “точкова” зведення місцевими олігархами церкви замість парку в Єкатеринбурзі або спроба “точково” увіткнути вежу “Газпрому” в центрі Петербурга.
На думку окупаційної влади Криму, будівництво багатоповерхівок в історичних приморських парках – це розвиток. Але довгостроковий розвиток ПБК для туризму та здоров’я може бути заснований тільки на дбайливому ставленні до основної цінності цієї території – її природі. Саме заради цих унікальних парків і приїжджали сюди люди з усього світу.
Але після анексії Криму, світ для кримчан розділився на дві частини. Перша – світ простих людей, у яких забирають землю, бізнес, можливість відпочинку на власній землі, здоров’я і майбутнє. Друга – світ бенефіціарів «кримської весни», – розкішний: тут десятки гектарів узбережжя скуповуються для зведення особняків, великі бізнес-активи, що приносять мільярдний прибуток, діляться між «своїми людьми», а міністри і депутати – суцільно родичі і друзі дитинства.
Для громадян РФ така ситуація далеко не нова. По берегах усіх морів і річок роки відбувається те ж саме. Чиновники і їх оформлення давно окупували самі ласі шматочки. І російське чорноморське узбережжя, і тепер – кримське – не виняток. І мова не тільки про путінські палаци в Прасковеевці, в селищі Олива і багатьох інших дачах, ковзанках, резиденціях і ставках «хана». Але і про “природні володіння» його нукерів, Медведєва, Ковальчука, Сечіна, Пригожина, Володіна та багатьох інших.
Кримчани за роки окупації вже встигли оцінити висоту парканів і щільність “колючки”, огороджувальні пляжі і прибережні зони навколо котеджів нових господарів півострова. Процес віджиму життєвого простору у громадян поставлений «путінцями» на потік не тільки в одних курортних зонах, але по всій країні. Не важливо що це. Чергова “точкова забудова” в центрі Москви по руйнуванню пам’ятників архітектури або “точкова” вирубка підмосковних лісів. “Точечно” організована пожежа в історичному центрі Ростова-на-Дону під нове будівництво, “точкова” зведення місцевими олігархами церкви замість парку в Єкатеринбурзі або спроба “точково” увіткнути вежу “Газпрому” в центрі Петербурга.
Створення чиновниками майданчиків для свого відпочинку або заробляння грошей призводить до вбивства не тільки архітектури, місць дозвілля та житла громадян, а й самої природи.
Звідси – і триваюче багато років забруднення Байкалу зі скиданням нечистот в довколишні річки. І непоправні втрати, завдані екології при будівництві інфраструктури сочинської Олімпіади. І бажання перетворити шиеся в смітник відходів. І спроби зірвати гору Куштан в Башкирії. І вирубка сибірських лісів на продаж китайським товаришам. І підмосковні сміттєві полігони під дахом чиновників. І будівництво на базі колишніх об’єктів зі знищення хімзброї “заводів смерті” з переробки небезпечних на планеті відходів – 1 і 2 класу небезпеки під Саратовом, в Удмуртії, Кіровської, Курганської і Калузької областях. І завезення радіоактивних відходів по морю з Європи з транзитом безпосередньо через Петербург. І постійні екологічні катастрофи.
Але Путіна це все не хвилює. «Широка страна моя родная, багато в ній лісів, полів і річок» Яка екологія, які люди? Тільки жага і хворобливі мрії про світове панування! Ну, а після них – “хоч трава не рости”. Але влаштовує простих людей таке ставлення влади до них?! Звичайно, ні!
Але Путіна це все не хвилює. «Широка страна моя родная, багато в ній лісів, полів і річок» Яка екологія, які люди? Тільки жага і хворобливі мрії про світове панування! Ну, а після них – “хоч трава не рости”. Але влаштовує простих людей таке ставлення влади до них?! Звичайно, ні!
