Радник Президента УкраїниОлег Устенко у інтерв’ю Кореспонденту розповів про важкі місяці війни для української економіки. Він впевнений: після перемоги Україна відбудується, а економіка зростатиме небаченими до цього темпами.
-Пане Олеже, окресліть, будь ласка, загальний стан української економіки: у чому наші головні проблеми, чи є позитивні зрушення?
Зрозуміло, що під час війни не може бути нормального стану жодної економіки. Україна навряд чи є виключенням. Коли розпочалася повномасштабна військова агресія Росії проти України, то крім того, що вбивали наше цивільне населення, пошкоджували нашу інфраструктуру, ще й знешкоджували наші підприємства. На своєму піку приблизно 50% наших підприємств або не могли працювати, або частково були зруйновані, або частина з них працювала не повний робочий день чи тиждень. Відповідно до цього можна було очікувати, що буде значний економічний спад. Кінець кінцем, ми можемо констатувати, що протягом цього року українська економіка впаде приблизно на третину. Це найбільше падіння, яке взагалі відбувалось в часи нашої новітньої економічної історії. Починаючи зі здобуття незалежності в нас не було такого масштабного падіння. Навіть в 1990-ті роки: там було кумулятивне падіння набагато більше, аніж зараз, але якщо говорити про падіння за рік, то нинішнє падіння найболючіше. Якщо говорити по секторах економіки, то це і промисловість, і сільське господарство, і сектор послуг.
Якщо говорити про падіння такого масштабу, то на його фоні є додаткові негативні результати, і для решти економічних показників, таких як надходження до державного бюджету. Падіння економіки означає і те, що будуть скорочуватись надходження до державного бюджету. Коли зменшуються доходи до державного бюджету, то наступною частиною у цьому ланцюжку буде необхідність різкої зміни державних видатків. Врахуючи це, – і було зроблено правильно, – було різке скорочення видатків. Де можна було, то їх просто зменшили або звели майже до нуля. Залишили лише дві великі статті: перша – це все, що стосується нашої безпеки та оборони, і ці витрати збільшили, друга – все, що стосується соціальної сфери, всі ті витрати лишили майже незмінними.
І навіть при цьому розкладі залишився великий дефіцит бюджету, і він за ці місяці достатньо швидко збільшувався. В нас був запас міцності, який дозволив нормально пройти найкривавіші перші тижні війни, в лютому і березні. А вже в квітні дефіцит бюджету показав, що він існує, він вагомий і треба шукати можливості покриття цього дефіциту. Не так багато цих можливостей в нас було, бо коли йде війна, то обмежуються можливості виходити на зовнішні ринки щодо запозичення капіталу. Цих можливостей просто не існує, і в цьому випадку єдине, яким чином можна було фінансувати дефіцит державного бюджету – це звернутись до наших союзників і отримати від них цю допомогу. Союзники це розуміли теж, і ось чому весною цього року на першій великій зустрічі “великої сімки” вже після того, як почалась агресія проти України, канцлер Німеччини Олаф Шольц у своїх відкритих ремарках заявив про те, що Україну треба підтримувати по всіх напрямках, в тому числі і фінансовому, і дефіцит бюджету, який виник внаслідок російської агресії проти України, має перекритися за допомогою союзників. Після цього почали лунати подібні заяви з боку лідерів інших країн. Доречи, з боку Вашингтону такі заяви почали лунати ще до зустрічі G7.І після цього для України одна загроза була нейтралізована – за рахунок союзників, які дали Україні можливість вистояти, з точки зору бюджету і бюджетної дисципліни, виконання державного бюджету.
– Які виклики отримала українська економіка?
Треба віддати належне, що всі економічні інституції, які працювали і працюють в Україні, реагували швидко і більш ніж адекватно на ті виклики і загрози, які виникали. Скажімо, якщо ми говоримо про Національний банк України, то від таких начебто маленьких, начебто дрібниць, які були запроваджені вже в перші години після початку бомбардувань нашої території росіянами, був великий ефект. Функціонувала банківська система, працювали банкомати, магазини продовжували приймати банківські картки. Були бомбардування, великі переміщення населення і військ – в ті часи величезних викликів їздили по всій країні банківські машини і завозили готівку і по банкоматах, і по банках. Це було важливо для того, щоб система продовжувала працювати, і вона вистояла.
До того ж, золотовалютні резерви країни на початок війни були на рівні більш ніж 25 мільярдів доларів. Це перекривало більш ніж три місяці нашого критичного імпорту. Також були прийняті два вагомі рішення, які вберегли систему від краху. В першу чергу це – фіксування курсу і створення групи критичних імпортерів. Критичні імпортери, які зв’язані в першу чергу з постачанням військового обладнання, вони отримали фіксований курс, за яким проводили всі розрахунки. Всі інші користувались курсом, який в той час був на ринку. Це дало змогу зберегти наші золотовалютні резерви. Без цих заходів було би матеріалізовано ризик різкого скорочення золотовалютних резервів і від того могла початись глобальна девальвація гривні. Друге важливе рішення – НБУ збільшив облікову ставку. Це означало, що ситуація щодо інфляції знаходиться під ретельним контролем.
– Яка інфляція в України станом на зараз?
Зараз точиться дискусія коло питання про те, що робити з такою високою інфляцією. По факту, в нас рівень інфляції на кінець цього року складе біля 30%. Треба розуміти, що коли мова йде про рівень інфляції, то це – усереднений показник. Він різний для різних верств населення. Але звичайно, що інфляція буде для всіх, і в середньому по країні вона складе близько 30% на цей рік. Зрозуміло, що по окремих видах продуктів вона буде набагато більшою, якщо йде мова про продукти харчування, але інфляція буде менше по непродуктових товарах.
Є багато причин, чому інфляція така висока. Треба не забувати, що високий рівень інфляції є взагалі в світі. Якщо подивитись на найбільші економіки світу, то там інфляція на рівні біля 10%, якщо мова про ЄС та США. Є країни, в яких інфляція набагато більша, зокрема в Туреччині, де за результатами цього року вона буде на рівні, більш ніж 70%. Україна – це відкрита економіка і частково ми цю інфляцію імпортуємо собі. Коли зростають ціни на світовому ринку, вони зростають і у нас, особливо якщо мова йде про наші товари, які виробляються і продаються на світовому ринку, або товари, які ми закупляємо для наших власних потреб.
З іншого боку не варто забувати, що коли ворог знищував нашу інфраструктуру, він також знищує традиційні ланцюжки, якими ми користувались. Плюс вартість пального зростала достатньо швидко, якщо порівняти ціни в довійськовий час і зараз, то різниця дуже помітна. Пальне – це один з важливих компонентів, який впливає на собівартість продукції, бо в будь-якій продукції частина собівартості – це транспортні витрати. Мало того, що логістичні ланцюжки стали більш тривалими, так ще й паливо здорожчало – і виходить, що собівартість продукції збільшується. Ці фактори також є драйверами інфляційного тиску, який ми відчуваємо.
Також відбулась девальвація гривні. Порівняйте той курсовий рівень, що був до війни і зараз – помітна різниця. Тобто, девальвація гривні – це також джерело інфляції.
– Ви казали про міжнародну допомогу. Хто з країн є нашим найбільшим “донором”?
– Є два важливих чинника. Перший – це обсяг допомоги взагалі, який ми отримали. Другий – терміни, в які ми отримуємо допомогу. Наші витрати йдуть постійно, і дефіцит бюджету виникає постійно, кожного місяця, кожного дня. Для нас важливо, щоб економіка, державні публічні фінанси продовжували функціонувати. І тому дуже важливо, коли ми отримуємо цю допомогу. Що це означає на практиці? Коли Міністерство фінансів розраховує державний бюджет с розрахунком на міжнародну допомогу в якийсь певний місяць певного числа, то саме в цю дату він має отримати допомогу. Бо якщо він її не отримає, то це означає, що в нього буде так званий касовий розрив. Тобто він має зробити якісь певні платежі, а грошей на це немає. І це теж порушує стабільність фінансової системи. Тому дуже важливий як обсяг фінансової допомоги, так і її своєчасність.
Якщо говорити про індивідуальні країни, то дуже очікувано що найбільший союзник України в плані фінансової підтримки – це Сполучені Штати Америки. Від США, станом на середину листопада, ми отримали майже 10 мільярдів доларів прямої фінансової підтримки для нашого державного бюджету. Треба надати США належне: ми отримували ці кошти вчасно.
Велика допомога в плані державного бюджету надходила і від ЄС, як інституції. Але що стосується ЄС, то суми коштів ми від них отримували, але не завжди вчасно. Це була проблема, але наразі вже пролунали заяви від голови держави Володимира Зеленського, що ми очікуємо на додаткові 2,5 мільярда в цьому місяці.
Крім того, ми отримували кошти від багатьох країн, як членів ЄС, так і інших. Це крім того, що надходила загальна допомога. Там різні цифри, скажімо біля 1,5 мільярда євро від Німеччини. В той же час ми отримали по декілька десятків мільйонів доларів від таких країн, як, скажімо, Албанія. Тобто підтримка України достатньо широка. Країна допомагає, хоча може бути не в змозі допомагати фінансово в таких обсягах, як Німеччина, Великобританія. Доречи, дуже допомагає Великобританія, ми вже отримали від цієї країни близько 600 мільйонів доларів. Допомагають багато хто. У всіх є розуміння, що ці проблеми не пов’язані в Україні з якимись помилками чи прорахунками в економічній політиці. Ці проблеми виключно пов’язані з наслідками російської агресії проти України.
Теж правда, що ми отримуємо допомогу від міжнародних фінансових інституцій. Це й Міжнародний валютний фонд, і Світовий банк, і Європейський банк реконструкції та розвитку. Тобто багато інституцій нам допомагають.
– Чи є потенційні ризики при надходженні допомоги з боку наших західних партнерів, наприклад, зміна політичного клімату? Нещодавно точились дискусії про те, що після виборів в США для України зменшать обсяг допомоги…
– Є різні канали допомоги, зокрема військова. Але ми зараз говоримо про допомогу стосовно державного бюджету. Якщо ми говоримо про країни всього світу, без специфікації на окремій країні, то перше, що треба пам’ятати: всі розуміють, що проблеми, які виникають з нашим бюджетом, це проблеми, пов’язані з агресією. Це не проблема нашої економічної політики. Ми й так скоротили всі наші витрати там, де це можна зробити, але все одно залишаємося в зоні дефіциту. Для розуміння: весь дефіцит бюджету, який ми прогнозували на цей рік, – мав би бути на рівні 7 мільярдів доларів. Це на рік. А по факту ми отримали внаслідок цієї агресії по окремих місяцях дефіцит в 5 мільярдів на місяць. І всі розуміють, від чого в нас виникла ця фінансова проблема.
Друге, на що треба звернути увагу, це всі, хто нам допомагає, громадяни цих країн підтримують Україну. Рівень підтримки нашої держави по світу (навіть за самими песимістичними оцінками) не менше, ніж 70%+. Тобто, більшість платників податків, більшість громадян підтримують нас. Доречи, рівень підтримки 70%+ є і в Німеччині, хоча інколи можна почути, що там рівень підтримки недостатній. Ні, як ми бачимо, це не так.
Третій фактор, і якщо мова іде про специфічні країни, то в Сполучених Штатах Америки рівень підтримки України поміж населення дуже високий. В нас є підтримка з боку двох партій, тому вважати, що в нас є якась зона ризику – я б так не казав.
Більш того, ми повністю відкриті і демонструємо майже в онлайн-режимі звідки кошти ми отримуємо для державного бюджету і куди ми їх витрачаємо. Тобто рівень контролю за державним бюджетом дуже й дуже високий. Ми це розуміли, і Міністерство фінансів реагувало дуже швидко, просто розуміючи необхідність повної транспарентності в використання коштів держбюджету, що підвищилась в рази з початку цієї великої війни. Ми розуміємо, що партнерам треба знати, звідки кошти пішли і куди вони були направлені. Тобто я не вбачаю ризиків для нашого фінансування.
– Нещодавно ви сказали, що Україна неодмінно отримає 18 мільярдів євро від ЄС у наступному році, помісячно це 1,5 млрд, вже є відповідний графік. На що конкретно підуть ці кошти?
– Ми говорили з приводу того, як падала наша економіка протягом цього року. Ми очікуємо, що вона впаде на третину. На наступний рік ми очікуємо, що ситуація трохи покращиться. Це відбудеться за рахунок декількох факторів. З одного боку, ми звільнили частину наших територій, там запрацювали підприємства. З іншого боку, частина підприємств, яка була під постійним обстрілом ворога, була переміщена на ті території, які не знаходяться в зоні постійних бойових дій. Особливо, якщо мова іде про наші підприємства, які було переміщено на захід країни. Також є багато випадків, коли підприємства перенесли в центр України, наприклад з Харківщини на Полтавщину. Є певна адаптація бізнесу до цих складних умов. І від того ми очікуємо, що в наступному році економіка України покаже хоч і незначне, але все ж таки зростання. Є прогноз, який закладено до державного бюджету про ріст української економіки на 3-4%. Це незначне- після такого падіння,- але все ж таки зростання. Коли в тебе є економічне зростання, то це означає покращення ситуації з державним бюджетом. І є прогноз, що в наступному році дефіцит державного бюджету по місяцях вже не буде 5 мільярдів доларів, як в цьому році, а буде приблизно на рівні 3,5 мільярдів доларів на місяць. Це все одно дуже високі показники, але менше в порівнянні з цим роком.
За весь рік це означає, що загальний рівень дефіциту бюджету, який має бути перекритий зовні нашими союзниками, на рівні 38 мільярдів доларів. З цих 38 мільярдів 18 – це кошти, які Україна зможе отримати від Європейського союзу. Зараз неможливо сказати, на які саме програми підуть ці кошти, ні зараз, ні потім. Бо це дефіцит державного бюджету. Тобто кошти, які йдуть на покриття дефіциту державного бюджету, вони взагалі дозволяють економіці функціонувати. Вони дають можливість фінансувати, наприклад, соціальну сферу, програм, які стосуються фінансування дефіциту Пенсійного фонду. Коли ці кошти зайдуть, то будуть використані на всі потреби, які є в державному бюджеті. Вони перекривають дефіцит держбюджету. І це головне.
– Зараз точаться дискусії про те, що кошти – кредитні, і важко буде їх віддавати…
– Якщо мова йде про поточний 2022 рік, то ми отримували кошти у держбюджет і в вигляді грантів, і в вигляді кредитного ресурсу. Звичайно, для нас більш привабливим варіантом є отримання коштів у вигляді грантів. Грант можна використати, але кошти не треба повертати і по ньому не треба сплачувати відсотки, на відміну від кредитного ресурсу. Коли ти береш кошти в борг, то треба сплачувати і відсотки, і повертати кошти.
На наступний рік ситуація складається таким чином, що наш борг буде складати приблизно стільки ж, скільки й наш внутрішній валовий продукт. Це називається співвідношення боргу до ВВП, і в нас цей показник буде складати близько 100%. Це буде складати приблизно 150 мільярдів доларів. Але перше, на що б я звернув увагу, що таке співвідношення виникло не тільки тому, що ми брали в борг в цьому році і будемо брати в борг в наступному. Це виникло в першу чергу тому, що в цьому році в нас було різке скорочення ВВП. В 2021 році наш ВВП склав 200 мільярдів доларів. Якщо б наша економіка не зменшувалась протягом поточного року, а залишалась на тому рівні, що в 2021-му, то співвідношення боргу до ВВП було б не 100%, а на рівні 75%. Тобто, в абсолютних цифрах борг збільшується, але й ВВП – зменшується.
Але я не став би казати, що це є дуже загрозливим фактором. Є багато країн, в яких співвідношення боргу до ВВП є більш загрозливим. Це, наприклад, Японія, співвідношення 250%, США – 150%. По Європі цей показник коливається в межах від 60% до майже 180%. Такі співвідношення існують в світі, і в нашому випадку я б не дуже переймався цією проблемою саме зараз. Наразі найголовніше – якомога швидше отримати нашу перемогу. А вже потім вирішувати проблеми, які пов’язані з боргом.
Всі проблеми, які пов’язані з боргом – їх можна вирішити. Наприклад, після перемоги наша економіка буде зростати дуже швидкими темпами. В такому разі ми зможемо дуже швидко розрахуватися по тому боргу, який виник внаслідок війни. По-друге, ми отримаємо компенсацію за ті дії, які скоїла Російська Федерація на території нашої країни. Вони винні нам вже наразі приблизно 700 мільярдів доларів за ті прямі збитки, які ми маємо в Україні внаслідок російської агресії. Якщо додати туди ще й непрямі збитки, тоді загальна сума буде дорівнювати приблизно 1 трильйона доларів. Вже заарештовано 350 мільярдів доларів золотовалютних резервів Центробанку РФ. Вже ідентифіковано і потрапить під арешт приблизно 150 мільярдів доларів коштів так званої російської номенклатури. Їх теж перерахують на потреби України. Тобто є сума приблизно в 500 мільярдів, і, якщо буде необхідність, то частину її можна буде використати для погашення того боргу, який є в України.
Насамкінець, Україна є кандидатом в члени ЄС, і тут відкривається низка програм фінансової підтримки для країни-кандидата в члени ЄС. Та й те, що ми беремо зараз в борг, береться під мінімальні проценти. Тобто це не проблема, яка не має вирішення.
– Загалом, щодо співпраці України з МВФ: наскільки вона для нас критична – станом на зараз? Які є новини у цій царині?
– Ми завжди зберігали відносини з МВФ. Навіть коли вже почалась війна, то були постійні технічні консультації, в першу чергу з боку НБУ. Також правда, що ті виклики, які в нас є стосовно нашої економічної ситуації, вони унікальні, і немає такого досвіду в МВФ, щоб говорити, що в них є достатня експертиза для оцінки розвитку нашої ситуації. В них є загальні знання з приводу економічної ситуації в Україні, і ми їх постійно інформуємо з цього приводу. Відпрацювало вже дві місії з питання відкриття можливої нової програми для України. Я не можу коментувати цю ситуацію, лише можу сказати, що там є активні позитивні зрушення. Ми очікуємо, що нова програма з МВФ буде відкрита для України. Це теж буде означати додаткову допомогу для України в цей складний період часу. В післявоєнний період ми зможемо говорити про інші програми, пов’язані з розвитком країни.
Наразі у нас ділові стабільні відносини з МВФ. Наприклад, нещодавно президент Зеленський провів телефонну розмову із директоркою-розпорядником МВФ Крісталіною Георгієвою. Тобто є важливий месседж: Україна підтримується з усіх можливих напрямків. І МВФ є одним з напрямків, за яким в Україну йде підтримка, в додаток до ЄС, США.
– Щодо післявоєнного відновлення України: якими можуть бути механізми цього процесу, його терміни, та які основні напрямки?
– В післявоєнний час Україна може і буде показувати високі темпи економічного зростання. Я вважаю, що ми маємо орієнтуватись на темпи економічного зростання біля 15% на рік. Це значний відсоток, але це можна і треба буде показувати після того, як були руйнування в економіці в період війни. Економічне зростання буде підтримуватись за допомогою декількох факторів. В першу чергу, буде зростати купівельна спроможність громадян. Від того є додаткові стимули для розвитку економіки.
Другий фактор, – це додаткові державні видатки, які будуть направлені на стимулювання економіки. Кошти, які будуть направлені на відбудову інфраструктури, це й додаткові робочі місця, додатковий стимул для будівництва, для будівельної галузі. Коли будуть відбудовуватись підприємства, то з’являться не тільки нові робочі місця, а й додатковий імпульс для розвитку економіки.
Також з’являться можливості для інвестицій. Країна є кандидатом в члени ЄС, в нас є програма дій, пов’язана зі вступом в Європейський союз. В плані економіки це дії, направлені на покращення інвестиційного клімату. Це стосується того, на що нарікали вітчизняні й закордонні інвестори: нам треба захист прав власності, якісна судова система, зменшення адміністративних бар’єрів для ведення бізнесу. Це все є в порядку денному для країни, яка приєднується до ЄС. Україна не є виключенням, тобто у нас є цей порядок денний, який дасть можливість для покращень. І це стосується не тільки вступу до ЄС, це те, що нам треба зробити для себе, щоб покращити інвестиційний клімат. Зараз багато інвесторів кажуть про те, що по закінченню війни для них перебування в Україні навіть не є питанням, вони не можуть собі дозволити не бути в Україні. Але це поклик душі, а нам потрібно створити такі умови, щоб інвестор лишився, а підприємства продовжили працювати. Якщо адаптувати своє законодавство під європейське, то є можливість отримати багато інвесторів, а це – нові робочі місця й додаткові можливості для економічного зростання.
Зростання біля 15% на рік означає, що приблизно за 2 роки ми дійдемо до довоєнного рівня. І теж правда, що ми відбудовуємо все і будемо це робити на якісно новому рівні. Навіть якщо ми кажемо про економіку післявоєнного часу – то це економіка більш якісна, технологічна, енергоефективна, більш незалежна в усіх розуміннях цього слова. Який сенс вібдудовувати підприємство, яке використовувало старі технології? Вже на тому місці треба будувати підприємство з новими технологіями. Чи є необхідність відбудовувати “хрущьовку”? Чи замість неї треба будувати сучасне енергоефективне житло? Тобто ми отримаємо сучасну економіку, збудовану за останнім словом технологій. Крім того, Україна є і буде на слуху у всіх інвесторів. Також правда, що Україна буде швидко рухатись в бік Європейського союзу і має всі шанси швидко стати членом ЄС. Це означає багато можливостей, які відкриваються перед країною. Так, ми знаходимось в тунелі, але світло в кінці цього тунелю вже близько. Україна зараз не просто має ці можливості, вона реалізує ці можливості. Навіть не дивлячись на війну, яка йде.
Валерія Шипуля
