Німеччина має продемонструвати, що відповідальний захист клімату можливий. “Оскільки ФРН має всі можливості, весь світ уважно спостерігає” за тим, що вона робить у цій сфері, заявив міністр економіки та захисту клімату ФРН Роберт Габек у відеозверненні до учасників Конференції ООН зі зміни клімату, що відкрилася в неділю (COP27) в Єгипті.
Наскільки це твердження відповідає дійсності? Довгий час Німеччина позиціонувала себе усьому світу як лідера у справі захисту клімату. На початку 2000-х років у країні почали активно будувати вітряні електрогенератори як на суші, так і в морі вздовж узбережжя. Завдяки щедрим субсидіям власники житла встановлювали на дахах своїх будинків сонячні батареї.
У минулі роки німецька влада неодноразово заявляла про те, що розширює виробництво енергії з відновлюваних джерел – вітру, сонця та біомаси. До повномасштабної війни Росії проти України, що почалася 24 лютого цього року, російський природний газ вважався в Німеччині перехідним енергоносієм на шляху до досягнення кліматичної нейтральності під час виробництва тепла та електрики. Але, очевидно, це завдало істотної шкоди розвитку “зеленої” енергетики.
Зниження виробництва “зеленої” енергії у 2021 році
Так, у Німеччині торік вперше з 2010 року скоротилося виробництво електроенергії з відновлюваних джерел, з’ясувало у своєму дослідженні Федеральне відомство із захисту довкілля. Якщо у 2020 році у ФРН було вироблено 251,1 мільярда кіловат-годин електрики з енергії вітру та сонця, то у 2021 році – 233,6 мільярда кіловат-годин. За даними відомства, це сталося через постійне скорочення приросту виробничих потужностей.
Водночас у минулому десятилітті неухильно зростали обсяги імпорту газу з Росії, насамперед відкритим у 2011 році газопроводом Північний потік. У 2014 році уряд ФРН, незважаючи на незаконну російську анексію українського Криму, надав дозвіл на будівництво газопроводу Північний потік – 2. В 2021 році частка газу з РФ в імпорті “блакитного палива” до Німеччини наблизилася до 60 відсотків.
Індія перетворюється на “зелену” наддержаву?
До кліматичної конференції COP27 цього року Всесвітня метеорологічна організація (ВМО) – спеціалізована установа ООН – представила свої дослідження. “Температури на Землі за останні вісім років були найвищими за всю історію (метеорологічних спостережень. – Ред.)”, – йдеться у документі. На цьому тлі міністр економіки ФРН дедалі більше намагається спонукати німців і надалі просувати “зелену енергетику”. “Якщо Німеччина впорається з цим, – сказав Габек у відеозверненні до COP27, – то жодна країна не матиме відмовок”. На його думку, у цьому і полягає провідна роль промислово розвинених країн.
Однак Габек не згадує у відеозверненні про те, що Німеччина, очевидно, не впоралася з тими цілями, які країна ставила сама собі близько 10 років тому у розвитку “зеленої” енергетики. Нині у світі є інші країни, які активніше розвивають енергетику з використанням відновлюваних джерел. “Чи стане Індія “зеленою” супердержавою?” – поцікавився, наприклад, нещодавно британський журнал Economist у статті про “зелений” енергетичний бум на субконтиненті.
Фактично, Індія має “найвищі темпи зростання виробництва електроенергії з відновлюваних джерел енергії серед усіх великих економік світу”, пише Світовий банк цього року в доповіді про виробництво “зеленої” енергії в країнах з перехідною економікою. У 2020/21 році Нью-Делі інвестував у неї 14,4 мільярда євро, у 2019/2020 – 8,4 мільярда євро. Для порівняння: Німеччина 2020 року спрямувала на це 11 мільярдів.
Як не повторити помилку Німеччини у відносинах із Росією
Індійський екологічний експерт і колишній глава офісу Грінпіс у Нью-Делі Нандікеш Сівалінгам в інтерв’ю DW звертає увагу на подібність між Індією, з одного боку, та ЄС і Німеччиною, з іншого. На його думку, індійські закупівлі нафти та газу в Росії нічим не відрізняються від закупівель Європи. Адже коли ЄС почав скорочувати імпорт російських енергоносіїв після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, Індія збільшує закупівлю російської сирої нафти. Частина цієї нафти переробляється в Індії і після цього продається до Європи чи США.
Сівалінгам зараз є директором Центру досліджень енергії та чистого повітря (CREA), зареєстрованого у Фінляндії. У двох дослідженнях інститут проаналізував наслідки залежності від російської нафти та газу. “Викопне паливо продовжує поповнювати військову скарбницю Кремля”, – пише CREA у своєму аналізі “Фінансування путінської війни: експорт викопного палива з Росії в перші шість місяців після вторгнення в Україну”.
В іншому дослідженні Сівалінгам та його колеги описують, як Німеччина довела себе до настільки високого рівня енергетичної залежності від Росії. Так, збільшення потужностей вітряної енергетики в Німеччині стагнувало, “скоротилося після 2015 року і сильно відстало від решти Європи”. Більше того: якби ФРН зберегла ті ж темпи зростання в цій сфері, що й решта Європи, то “встановлена потужність вітроенергетики до кінця 2021 року була б на 32 гігавата вищою”. За обсягом вироблення електроенергії це порівняно з шістьма німецькими атомними електростанціями, які все ще працювали в 2021 році, або “замінило б більше газу, ніж було імпортовано трубопроводом Північний потік у липні 2022 року”.
Щодо його рідної Індії, то експерт попереджає про негативні наслідки подальших нафтових угод з РФ. Урок для Нью-Делі повинен полягати в тому, щоб у довгостроковій перспективі диверсифікувати свої джерела енергоносіїв, перестати залежати від “жменьки країн” у задоволенні постійно зростаючих енергетичних потреб, і різко нарощувати потужності відновлюваної енергетики в найближчі “п’ять-шість років”. Ймовірно, це означає: Індія не повинна припускатися такої ж помилки, як і Німеччина.
Джерело: Українська служба DW
Новини від Корреспондент.net в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet
