Влада Німеччини вирішила не відключати наприкінці року дві атомні електростанції, домовилася з Францією обмінювати електроенергію на газ і попередила населення, що цієї зими обмеження на постачання блакитного палива всупереч чинним правилам можуть зачепити й приватні господарства. Так у ФРН у понеділок, 6 серпня, відреагували на те, що минулими вихідними Росія не відновила постачання трубопроводом Північний потік.
По суті 5 вересня 2022 Німеччина як найбільший у минулому закордонний покупець російського газу підвела риску під півстолітньою епохою.
Керівництво країни усвідомило, що розпочалося життя після Газпрому.
У Берліні більше не розраховують на Північний потік
Віце-канцлер і міністр економіки ФРН Роберт Габек заявив, що відновлення роботи Північного потоку “не входить до тих сценаріїв, які я розглядаю”. Практично те саме він говорив тиждень тому, коли “Газпром” відключив трубопровід на Балтиці для нібито триденного ремонту. Тож для Берліна не стала несподіванкою зупинка (під надуманим приводом несправних турбін) головного та фактично єдиного наявного маршруту постачання Німеччини російським газом.
Можна навіть припустити, що той самий Роберт Габек тільки виграє від такого розвитку подій. Адже як міністр економіки ФРН цей популярний політик партії Зелених не міг дозволити собі виступати за запровадження Євросоюзом газового ембарго проти Росії, що напала на Україну, – занадто великі були б протести з боку промисловості та великих німецьких компаній, які досі робили ставку на російські енергоносії – і тим самим дедалі більше затягували ФРН у залежність від РФ.
Але Росія сама оголосила собі часткове газове ембарго, припинивши постачання в Німеччину, що раніше купувала понад чверть усіх експортних поставок Газпрому в далеке закордоння. Тим самим Кремль позбавив себе можливості й надалі шантажувати німців загрозою відключити газ (він уже відключений), створив дуже серйозну економічну та соціально-політичну проблему для уряду ФРН, але водночас розв’язав йому руки.
Тепер Берлін має всі підстави вживати різних антикризових заходів, навіть вкрай непопулярних у різних верствах німецького суспільства. Ці заходи описали та прорахували кілька груп вчених, які ще з весни стверджували: Німеччина цілком у змозі – за виконання певних умов – вже цієї зими повністю обійтися без російського газу.
Німеччина вивидить із резерву вугільні ТЕС
Однією з таких умов є широкомасштабне відновлення виробництва електроенергії на виведених у резерв або навіть уже відключених з екологічних міркувань електростанцій на кам’яному і навіть на ще більш шкідливому для клімату бурому вугіллі. Правові засади для цього Берлін створив ще 14 липня.
Проте практичне втілення в життя цього тимчасового заходу, завершити який поки що планується до кінця квітня 2023 року, тобто після закінчення опалювального сезону, з організаційних і логістичних проблем затяглося. Німецькі ТЕС, приміром, зобов’язані перед підключенням до мережі мати 30-денний запас вугілля. Тож у серпні відновили роботу лише перші дві потужні електростанції на кам’яному вугіллі.
Але найближчими тижнями їх кількість зростатиме, тож майбутню зиму електроенергетика Німеччини зустріне зі значними додатковими генеруючими потужностями на вугільних ТЕС. Це має до мінімуму зменшити використання газових електростанцій. Хоча до кінця серпня частка газу у виробленні електрики й так уже впала з приблизно 15 відсотків у минулі роки до 9,8 відсотка.
Зелені порушують табу: АЕС тимчасово продовжать роботу
Ще однією умовою подолання залежності від російського газу частина вчених називала подовження терміну експлуатації атомних електростанцій. У Німеччині залишилося три діючі енергоблоки АЕС, які, згідно з ухваленим у ФРН у 2011 році рішенням відмовитися від ядерної енергетики, планувалося остаточно вивести з експлуатації до 31 грудня 2022 року. Проте в останні тижні дедалі жвавішою ставала дискусія про те, чи допустимо в умовах гострої енергетичної кризи відмовлятися від будь-яких наявних потужностей, що генерують.
Вважалося, що партія Союз 90/Зелені, яка входить у правлячу коаліцію ФРН, що десятиліттями боролася проти ядерної енергетики, з ідейних міркувань не погодиться хоч якось переглядати законодавчо закріплене рішення про повне припинення використання “мирного атома”.
Однак 5 вересня саме видатний представник цієї партії Роберт Габек, спираючись на результати проведеного за його дорученням стрес-тесту в електроенергетиці, виступив із пропозицією залишити в резерві до квітня 2023 року два з трьох енергоблоків, причому саме ті, що розташовані на промисловому півдні ФРН. Зараз розгортається дискусія про цю пропозицію, дехто критикує її як непослідовну та половинчасту, запитуючи: чому два, а не три, чому тільки в резерві, а не в цілодобовій експлуатації, чому тільки до квітня, а не довше?
Та цілком можливо, що пропозиція Габека задумана лише як пробна куля – щоб перевірити реакцію громадськості та частини власної партії. Хай там як, а міністр економіки вже порушив сакраментальне для багатьох німців табу, запропонувавши скоригувати щось, що ще недавно видавалося абсолютно непорушним. Тож тепер можна небезпідставно сподіватися, що цієї зими наявні німецькі АЕС у тій чи іншій формі залишаться в строю.
ВДЕ можуть давати Німеччині половину всієї електроенергії
Отже, забезпечувати Німеччину електроенергією щонайменше в найближчі сім з гаком місяців будуть додаткові вугільні електростанції й АЕС, що продовжують свою роботу, а також, нагадаємо і наголосимо на цьому, відновлювані джерела енергії (ВДЕ). На частку вітру та сонця, а також біомаси та гідроенергії в останні роки за сприятливих погодних умов уже неодноразово припадала половина виробництва електроенергії в Німеччині. Згідно з опублікованими 7 вересня даними Федерального статистичного відомства ФРН (Destatis), у першому півріччі 2022 року частка ВДЕ у загальнонаціональному виробництві електроенергії становила 48,5 відсотка.
Тож якщо в наступні місяці на території ФРН віятимуть сильні вітри, особливо з Атлантики, що цілком імовірно в осінньо-зимовий період, це теж дуже допоможе замінити й заощадити газ в електроенергетиці. А заразом отримати ті надлишки електрики, які знадобляться для експорту до Франції. Адже вона має цього року серйозні проблеми з електроенергією, оскільки з 56 французьких АЕС більш ніж половину довелося відключити через різні технічні несправності. Крім тріщин і корозії, проблемою стала також аномальна цьоголітня спека і посуха, що призвело до обміління і підвищення температури води в річках, з яких зазвичай беруть воду для охолодження реакторів.
Власне, саме про взаємну енергетичну підтримку йшлося 5 вересня під час відеонаради канцлера ФРН Олафа Шольца та президента Франції Еммануеля Макрона. Обидва лідери ухвалили політичні рішення: за свою електрику Німеччина отримуватиме газ із французьких газосховищ та із СПГ-терміналів. І вже 6 вересня з Парижа надійшло повідомлення, що починається розконсервація газопроводу між двома країнами, що довго не працював.
Газ знадобиться німцям, зокрема для обігріву житла. Щоправда, поширена думка про те, ніби вся Німеччина опалюється саме газом, далека від реальності: насправді він потрібен приблизно половині домашніх господарств. Інша частина використовує нафтопродукти (мазут, дизель), різні електричні системи (передусім теплосмоки) або дерев’яні пелети чи звичайні дрова.
Згідно з чинними у Німеччині правилами, у разі дефіциту газу його постачання скорочують або припиняють промисловим підприємствам, але домашні господарства, лікарні, поліція, пожежники від відключень захищені. Однак у новій енергетичній ситуації Федеральне агентство мереж (Bundesnetzagentur, BNetzA) 5 вересня, своєю чергою, теж порушило табу і заявило, що не дає жодних гарантій так званим захищеним одержувачам і за необхідності зможе наказувати і їм скоротити споживання.
Втім, наразі голова агентства Клаус Мюллер знову і знову закликає жителів Німеччини в наступну зиму ощадливо витрачати будь-яку енергію, а особливо економити газ, що використовується для опалення житла та обігріву води. При цьому дуже сильним стимулом для виконання його закликів є ціни на електроенергію, що різко зросли, а особливо на блакитне паливо.
Вкрай високі ціни змушують промислові підприємства також посилено економити газ. Всупереч широко поширеній думці, він потрібен німецькій промисловості, навіть хімічній, не стільки як сировина, скільки головно як паливо для заводських електростанцій та для отримання пари, необхідної для численних виробничих процесів.
Тому у вигідній ситуації опинилися ті підприємства, які мають технічні можливості замінити газ нафтопродуктами чи вугіллям. Іншим доводиться скорочувати виробництво та частково навіть відмовлятися від випуску певної продукції. Принаймні уже в липні, повідомило BNetzA, німецька промисловість на 21 відсоток скоротила споживання газу порівняно із середнім показником 2018-2021 років.
Хто замість Росії постачатиме газ у ФРН
Однак дуже багато підприємств та приватних господарств без газу обійтися не зможуть. Але цього від них і не потрібно. До російської агресії проти України Німеччина приблизно на 50 відсотків залежала від газу з Росії, але другу половину вона отримувала з інших країн. І ці поставки зараз справно тривають – і триватимуть.
Йдеться насамперед про морські родовища Норвегії, що збільшила до максимально можливих обсягів постачання газу до Німеччини та ЄС по п’яти підводних трубопроводах. До того ж газ надходить із морських та континентальних родовищ у Нідерландах, а цей сусід ФРН, цілком можливо, теж наростить видобуток.
Одночасно йде імпорт зі всього світу скрапленого газу, який поки що треба буде регазифікувати на СПГ-терміналах у Нідерландах, Бельгії та Франції. Але вже взимку в Німеччини з’явиться власна інфраструктура у вигляді одного, двох або трьох регазифікаційних суден. А до кінця наступного року кількість німецьких СПГ-терміналів має зрости до шести.
Додамо до цього напрочуд значні німецькі підземні газосховища, заповнені вже майже на 87 відсотків, причому зупинка Північного потоку не зупинила процес їхнього форсованого закачування. Чисто статистично потужностей ПСГ Німеччини достатньо для того, щоб протягом двох зимових місяців зі звичними температурами повністю покривати всі потреби країни в газі. Але це лише якщо трубопроводами й з СПГ-терміналів увесь цей час взагалі не надходитиме жодного кубометра, чого не станеться, тож запаси в газосховищах – це серйозне підстрахування в разі підвищеного попиту за особливо низьких температур.
Якщо скласти всі ці фактори – додаткові генеруючі потужності в електроенергетиці, потоки норвезького, нідерландського та скрапленого газу, запаси в ПСГ та посилені заходи економії енергії домашніми господарствами та промисловістю, – то у Німеччини, за розрахунками експертів, є шанс обійтися без російського газу і не зазнати при цьому дошкульних соціально-економічних втрат. Ніхто не каже, що життя після Газпрому буде легким, особливо першої зими. Мова лише про те, що якщо напружити всі сили, то таке життя, у принципі, вже зараз можливе.
Джерело: Українська служба DW
Новини від Корреспондент.net в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet
