Це міг би бути гарний вечір. “Вільний столик для вас є, – каже телефоном власник ресторану. – Та, на жаль, немає кому для вас готувати”. Те, що схоже на жарт, виявилося чистою правдою. По всій Німеччині не вистачає кухарів, помічників на кухні та офіціантів. І не лише ресторанний бізнес стикається з проблемою браку робочої сили.
Потяги скасовують, бо не вистачає машиністів. В аеропортах виростають гори з валіз, бо немає кому їх перевантажувати. Перед контролем безпеки на летовищах люті пасажирів немає меж, адже дехто з них запізнюється на літак через величезні черги. Дитячі садки відмовляються брати вже зарахованих дітей, бо бракує вихователів.
Брак кадрів у 148 професіях
Згідно з опитуванням Німецької ради торговельно-промислових палат, яка представляє інтереси кількох мільйонів підприємств у сферах промисловості, торгівлі та послуг, 56 відсотків фірм скаржаться на нестачу працівників та називають її одним із найбільших ризиків для власного бізнесу.
Федеральне агентство праці звітує про брак кадрів у 148 професіях, іще в 122-ох він може настати в найближчому майбутньому. Приміром, будинку для літніх людей потрібно в середньому вісім місяців, аби знайти доглядальницю чи доглядальника. Будівельні компанії закладають на пошук працівника для підземних робіт в середньому пів року. Кількість вакансій по країні сягає понад 1,7 мільйона. Причому бракує не лише кваліфікованої робочої сили, але й тих, де для роботи не потрібно жодної кваліфікації.
Населення Німеччини невпинно старіє
Експертів кричущий брак кадрів на німецькому ринку праці мало дивує. “Ми зараз переживаємо досить драматичну ситуацію, яку ми взагалі-то досить давно прогнозували”, – каже Герберт Брюкер з Інституту досліджень ринку праці та професій в Нюрнберзі. Він називає поточну ситуацію свідченням демографічних змін у країні. За словами науковця, Німеччина втрачає щороку 350 тисяч людей працездатного віку. І це при тому, що покоління так званих “бебі-бумерів”, коли народжуваність у країні була особливо високою, вийде на пенсію лише за кілька років. За оцінками експертів на кшталт Брюкера, до 2035 року на німецькому ринку праці буде приблизно на сім мільйонів менше людей, ніж зараз.
Тож цю величезну діру на ринку праці, очевидно, неможливо закрити виключно німецькими кадрами. Більше того, навіть притоку робочої сили з інших країн ЄС для цього, схоже, буде недостатньо. За словами Брюкера, трудова міграція з країни ЄС до Німеччини стабільно скорочується. “Рівень доходів в інших країнах ЄС наздоганяє німецький, крім того, ці країни так само переживають демографічні зміни”, – каже він. За словами експерта, потенціал молодих, готових до еміграції людей в Євросоюзі здебільшого вичерпано.
Новий закон про трудову міграцію розчаровує
Аби компенсувати брак робочої сили в Німеччині, до країни мали б іммігрувати 400 тисяч людей на рік, причому з метою залишитися. Аби спростити трудову міграцію для громадян третіх країн з-поза ЄС, на останні десять років влада Німеччини ухвалила низку змін до трудового законодавства. З 2012 року іноземні фахівці з вищою освітою можуть іммігрувати до Німеччини за так званою “блакитною картою ЄС”.
А 2020 року чинності набрав закон, покликаний спростити трудову міграцію також для кваліфікованих працівників без вищої освіти. Утім, закон поки що не справджує покладених на нього надій, і причина не лише в тому, що багато малих і середніх підприємств досі не надто активно перелаштовуються на пошук працівників за кордоном. 2020 року до Німеччини іммігрували 30 тисяч кваліфікованих працівників, натомість емігрували 20 тисяч. У дослідника ринку праці Брюкера ця ситуація викликає “розчарування”.
Німецький уряд хоче реформувати закон. У планах – відкрити доступ до ринку праці й для тих, хто не має документа про професійну освіту, який визнано в Німеччині. За словами міністрів внутрішніх справ та праці Ненсі Фезер та Губертуса Гайля, у планах – можливість отримати німецьку професійну освіту вже під час роботи в країні.
Освіта під час роботи
Роботодавці вітають такі плани влади. Адже зараз закон вимагає, аби рівень кваліфікації, здобутий за кордоном, відповідав тому рівню, що його отримують працівники в Німеччині. “Сьогодні держава перевіряє, чи хтось підходить для нас як для підприємства. Але ж вона не здатна це зробити”, – каже Маркус Вінтер з південнонімецької компанії IDS, яка надає послуги для промисловості. За його словами, зараз у промисловості працює чимало людей без професійної освіти, які пройшли курси підвищення кваліфікації вже на робочому місці.
У Німецькій раді торговельно-промислових палат звертають увагу на те, що в більшості країн світу “професійно-технічна освіта зовсім інакша, ніж у Німеччині”. Там сподіваються, що реформа законодавства щодо трудової міграції спростить і бюрократичний процес, з яким стикаються потенційні мігранти. “Це починається з подачі заявки на візу, коли документи пересилаються через всю планету, і завершується на працівниках різних офіційних служб, які не завжди однаково та прозоро застосовують складні правила”, – кажуть у раді.
Підозри на адресу роботодавців
На практиці це означає, що навіть трудового договору може бути недостатньо, аби записатися на прийом до німецького посольства для подачі візової заявки, каже юристка Беттіна Оффер. Вона консультує німецькі компанії, які хочуть взяти на роботу іноземних працівників. За словами Оффер, перевірки документів можуть тривати місяці. “Я постійно стикаюся зі службами, які поголовно підозрюють моїх роботодавців у тому, що вони начебто якось хочуть контрабандою завезти сюди іноземців, замість зрозуміти, що вони шукають працівників”, – розповідає вона.
Оффер скаржиться на міграційні служби в Німеччині та закидає їм упереджене ставлення до іноземців, мовляв, “кожен іноземець, який залишається за кордоном, це хороший іноземець”. “Нам потрібна зміна парадигми. Кожен працівник, який приїздить до нас, – це виграш для нашої країни”, – каже юристка.
Більше можливостей на ринку праці для біженців
Підприємець Маркус Вінтер сподівається, що зміни торкнуться також і законодавства про біженців та притулок. Для багатьох біженців доступ до ринку праці Німеччини надзвичайно складний, скаржиться чоловік. З 2016 року він взяв на роботу близько 300 біженців: “Я можу з власного досвіду сказати, що це непросто, і дві третини людей з першої спроби до нас так і не змогли потрапити”.
Утім, попри всі проблеми з мовою та інтеграцією нових працівників серед шукачів притулку в Німеччині є величезний потенціал, каже Вінтер: “Я можу зрозуміти, що влада не хоче проводити приховану міграційну політику через закон про притулок. Але дещо ще має змінитися”.
Понад 915 тисяч українських біженців, які зареєструвалися в Німеччині від початку повномасштабної війни Росії, ці проблеми стосуватися не повинні. Вони автоматично отримують посвідку на проживання, яка дозволяє їм працювати в країні. А працювати хочуть майже всі. Як свідчить нерепрезентативне опитування, проведене мюнхенським інститутом ifo серед майже тисячі українських біженців, 90 відсотків хочуть працювати, а 42 відсотки – вже працюють або шукають роботу.
Джерело: Українська служба DW
Новини від Корреспондент.net в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet
