Таке враження, що Роснефть просто самоусунулася. Принаймні про могутню російську державну компанію поки що нічого не чути, хоча саме зараз вирішується доля її найважливішого активу в Німеччині. Певною мірою нинішня ситуація нагадує ту, яка на початку квітня виникла довкола Gazprom Germania – дочірньої фірми іншої не менш могутньої російської держкомпанії Газпром. Тоді все скінчилося тим, що уряд ФРН узяв цю “дочку” під контроль. У випадку з Роснефтью справа, можливо, теж іде до тієї чи іншої форми експропріації.
Роснефть збиралася збільшити частку в PCK Raffinerie Schwedt
Суть проблеми: ФРН готується до запровадження ембарго на російську нафту восени цього року, і єдиний нафтопереробний завод, якому в такому разі загрожує повна зупинка, розташовано на території колишньої НДР у місті Шведті, на північний схід від Берліна, поблизу польського кордону. Цей НПЗ працює винятково на нафті з Росії, яка надходить сюди ще з радянських часів нафтопроводом Дружба. Такою є одна частина проблеми.
Інша полягає в тому, що завод PCK Raffinerie Schwedt належить Роснефти. Російська компанія володіє часткою у 54,17 відсотка і в 2021 році заявила про намір довести її до більш ніж 91 відсотка, оскільки британо-нідерландська компанія Shell готова була продати свої 37,5 відсотка акцій (частка, що залишилася, належить італійській Eni). Антимонопольне відомство ФРН схвалило угоду, залишалося лише отримати дозвіл федерального уряду, але потім Росія напала на Україну, і ситуація кардинально змінилася.
Тепер завдання полягає в тому, щоб добитися від НПЗ у Шведті участі в ембарго. Але як це зробити, якщо основний власник підприємства явно не братиме участі в санкціях проти Росії, оскільки є російською державною компанією? У такому разі теоретично можливі або зміна власника з переорієнтацією на інших постачальників сирої нафти, або закриття підприємства.
Жорсткі питання Роберту Габеку на зустрічі з трудовим колективом
Проте про жодне закриття цього системоутворювального НПЗ не може бути й мови, оскільки і Берлін, і столичний аеропорт BER, і значна частина Східної Німеччини забезпечуються бензином, дизелем, авіаційним пальним та іншими нафтопродуктами саме завдяки PCK Raffinerie Schwedt.
Отже, потрібна зміна власника. Але де цей новий власник, якщо такий взагалі знайдеться (адже Shell прагне позбутися своєї частки), візьме сировину, що підходить за своїм складом і якістю для заводу, який ось уже понад пів століття переробляє лише радянську і російську нафту? І як ця сировина доставлятиметься до Шведта?
“А чи не можна зробити для Шведта виняток із ембарго, як для Угорщини?” – таким було одне з питань, яке працівники НПЗ задали міністру економіки та захисту клімату ФРН Роберту Габеку, який приїхав на завод 9 травня. Але були й інші, набагато гостріші. “Чому ви хочете розірвати стосунки з тими, хто всі ці десятиліття надійно постачав нам сировину?” І навіть таке, поставлене під оплески: “А ви впевнені, що ви представляєте тут німецькі інтереси, а не американські?”
НПЗ у Шведті – містоутворювальне підприємство та основний роботодавець
У Шведті, як і в деяких інших частинах колишньої НДР, дуже сильні проросійські настрої, у цьому місті кожен п’ятий обирає правопопулістську та найбільш “пропутінську” з німецьких партій Альтернативу для Німеччини (АдН). А кожен третій голосував на виборах до Бундестагу минулої осені за соціал-демократів, які довго виступали за тісні відносини з Росією. Колишній голова Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН) та ексканцлер ФРН Ґергард Шредер обіймає посаду голови ради директорів Роснефти – власника містоутворювального підприємства, основного роботодавця у місті.
Проте ті робітники НПЗ, що прийшли на зустріч із міністром з Берліна, керувалися не тільки й навіть не стільки симпатіями до Росії (і, можливо, особисто до Путіна), скільки страхом за свої робочі місця та тривогою за подальшу долю міста. “Якщо кваліфіковані кадри почнуть їхати, вони вже більше не повернуться”, – поділилася побоюваннями одна з робітниць. У Шведті живе близько 34 тисяч людей, на заводі працюють близько 1200, ще кілька сотень працюють у фірмах, що його обслуговують.
Інтерес до розмови з міністром був настільки великим, що в залі не вистачило місць – і зустріч із трудовим колективом пройшла просто неба, куди винесли стіл, на який з мікрофоном заліз Роберт Габек. Головну думку, яку він прагнув донести до присутніх: “Шведт нам потрібен. Від самого початку мова йшла про те, щоб зберегти PCK як підприємство якомога повніше”.
Уряд ФРН готовий надати стратегічні запаси нафти
За словами міністра, робота в уряді йде зараз за трьома напрямками: організація альтернативних шляхів доставки сирої нафти, виділення коштів із федерального бюджету для фінансування ймовірних збитків підприємства та підготовка до зміни структури власності.
Щодо альтернатив нафтопроводу Дружба, то спочатку, як повідомив міністр, вирішено виділити нафту зі стратегічних запасів Німеччини. Вона зберігається в порту Вільгельмсгафена, звідси її танкерами доставлятимуть Кільським каналом між Північним і Балтійським морями в порт Ростока, який з’єднаний зі Шведтом нафтопроводом. Щоправда, у Ростоку доведеться розширювати приймальні потужності в порту, а трубопровід здатний лише приблизно на дві третини забезпечувати потреби PCK Raffinerie Schwedt у сировині.
Додаткові обсяги можна було б отримувати через польський порт Гданськ, який з’єднано із нафтопроводом Дружба. Однак після запровадження ембарго ЄС на російську нафту приймальні потужності цього порту знадобляться самій Польщі, до того ж через нього французька компанія TotalEnergies тією ж Дружбою постачатиме нафту іншому східнонімецькому НПЗ у Лойні. Іншими словами, можливості використовувати гданський маршрут обмежені, звідси й стурбованість у Шведті, що завод не зможе працювати на повну силу – і це призведе до скорочення кадрів.
Судячи з виступу Роберта Габека, питання субсидування PCK Raffinerie Schwedt з держбюджету вже вирішено. Тим більше, що гроші планується спрямувати не лише на підтримку сьогоднішньої працездатності підприємства, а й на його технічну підготовку до майбутнього, до епохи “після нафти”, до якої Німеччина разом з усім Євросоюзом має намір йти форсованими темпами в рамках процесу декарбонізації. Новими кліматично нейтральними напрямками бізнесу заводу могли б стати, наприклад, водень та біохімія.
Новий закон дозволить експропріювати власність Роснефти
Залишається проблема структури власності. Тут поки що можливі різні варіанти: купівля однією або декількома компаніями частки Роснефти (Берлін веде переговори і з Shell), націоналізація з виплатою компенсацій, тимчасове опікунське управління активами. Це була б та модель, яку довелося застосувати у випадку Gazprom Germania. Однак тоді рішення було ухвалено буквально за лічені години, оскільки мало місце порушення закону: Газпром вирішив продати свою системоутворювальну німецьку дочірню фірму, не погодивши такий крок із урядом ФРН.
У випадку з Роснефтью такого юридичного приводу (поки що) немає, тому в червні заплановано завершити процедуру парламентського затвердження нової редакції старого закону, що дозволяє експропріювати життєво важливі енергетичні об’єкти. Роберт Габек запевнив, що уряд підготував правову основу для будь-яких можливих варіантів зміни структури власності на НПЗ у Шведті.
На запитання одного з учасників публічної зустрічі із трудовим колективом PCK Raffinerie Schwedt про те, коли завод знову зможе отримувати нафту з Росії, міністр економіки ФРН відповів: “Це дуже хороше питання – і я не можу дати вам на нього відповіді”.
Джерело: Українська служба DW
Новини від Корреспондент.net в Telegram. Підписуйтесь на наш канал https://t.me/korrespondentnet
