Близьке коло господаря Кремля. Ігри Шойгу і Пригожина як вони є

Три роки тому, 7 лютого 2018 року, під сирійським містом Дейр-ез-Зор стався чотиригодинний бій. США знищили кілька десятків найманців ПВК Вагнера, яку контролює Євген Пригожин. Детальну історію цієї сутички описали журналісти New York Times.

У статті фігурує цифра 200-300 загиблих, включаючи військовослужбовців сирійської сторони. Хоча ні сирійці, ні Кремль не визнали ці дані. Зате точно відомо, що жоден військовий США в зіткненні не постраждав.

Про інцидент активно писали російські медіа. Багато загиблих російських найманців було встановлено, хоча ФСБ і ГРУ провели ретельну роботу, щоб родичі загиблих не поспілкувалися з журналістами.

До цього моменту історія цього бою і причини таких принизливих наслідків для ПВК Вагнера встановлені практично повністю. Виною всьому стала, як зазвичай, боротьба між різними «наближеними» президента Путіна. В даному випадку – між міністром оборони Сергієм Шойгу і «кухарем Путіна» Євгеном Пригожиним.

Після бою, 13 лютого, на зустріч з журналістами прийшов командувач ВПС Центрального командування Збройних сил США генерал-лейтенант Джеффрі Херріган. Він заявив: «Ми негайно зв’язалися з російськими представниками по спецлінії для врегулювання конфліктних ситуацій, щоб оповістити їх про неспровоковану атаку на позиції СДС і коаліції».

Також генерал-лейтенант уточнив, що російське командування і до того попереджалося про дислокацію американських збройних сил в цьому районі. Всі вони все знали. Але офіційні представники РФ в Сирії діяли в своєму улюбленому репертуарі та відповіли в звичному стилі – «їх там немає». Раз «їх там немає», то тепер їх дійсно немає. Підлеглі Шойгу в Сирії офіційно не відповіли на заклик американських збройних сил «не губити своїх і зупинити атаку». «Дикі гуси» вирушили на забій за вказівкою власного командування.

Чорна кішка пробігла між міністром і «кухарем» задовго до цих подій, ще в 2016 році – після першого взяття сирійської Пальміри. За словами аноніма, який воював на Донбасі і в Сирії, Шойгу першим поспішив доповісти Путіну про успішне захоплення цілі. Пригожин тоді «завівся» з пів-оберта: «Це ж ми брали Пальміру, а не ви!» Не виключено, що саме після цієї суперечки сирійське місто знову опинилося в руках терористів. Пригожин дійсно міг віддати наказ відвести підрозділи ПВК Вагнера для того, щоб Шойгу міг показати, як насправді «візьме Пальміру».

Але можливо то вже були наслідки, а не причини зіткнення амбіцій Шойгу і Пригожина.

13 травня 2017 року саудівський видання «Аль-Ватан» написало про те, що в Сирії з’явився батальйон під назвою «Туран», до складу якого входять підготовані в Росії представники мусульманських громад з кавказьких регіонів (Чечня, Дагестан і т.д.). Правда, перші згадки про ПВК «Туран» почали з’являтися в російських виданнях ще раніше. Вони мали великий резонанс. Стали з’являтися фотографії бійців цього самого «Турана».

Одразу після «чорного дня «Вагнера» під Дейр-ез-зором почали з’являтися дані про ще одну ПВК, яка присутня в Сирії під назвою «Патріот». У ЗМІ почали множитися «інтерв’ю» з бійцями цих ПВК. З іншого боку, так звані журналістські розслідування інших ЗМІ вказували на те, що і «Туран» і «Патріот» – це вигадки «жовтої преси».

Пояснюється все досить просто і логічно. За словами представників Telegram-каналу «Reverse side of the medal»(RSOTM) – ПВК «Туран» і «Патріот» в чомусь схожі. Обидва формування є не більше ніж юридичним і медійним прикриттям для Сил Спеціальних Операцій при Міноборони РФ. Така думка виглядає достовірно. Таке використання дійсно має сенс, а озвучені в ЗМІ легенди – не дуже.

Схоже на те, що на певному етапі Сергій Шойгу перейнявся лаврами переможця – мовляв, надто багато їх забирає кремлівський кухар. Міністр теж людина, йому дуже хочеться мати свою частку в розподілі величезних коштів, якими Кремль «кормить» війни. І зовсім не хочеться мовчки передавати озброєння головорізам Пригожина, не маючи свого зиску.