Отже, підведемо сумний підсумок хазяйнування самопроголошених республік на Донбасі. За шість років закрито, затоплено, ліквідовано понад 50 відсотків шахт, які ще декілька років тому працювали і постачали Україні вугілля. Фактично йде цілеспрямоване знищення вугільної галузі, яка виявилась непотрібною окупанту. Економічно Росія абсолютно не зацікавлена у збереженні гірничих підприємств Донбасу – своїх зі значно дешевшим вугіллям дівати нікуди.
Хай для України вугілля Донбасу було не дешеве, бо галузь дотувалась з бюджету, хай не вищого ґатунку, але своє, за яким не треба було вклонятись сусіднім державам. В усякому випадку, Україна повністю забезпечувала потреби у вугільній продукції тільки за рахунок власного ресурсу.
А що змінилось для вугільної галузі в окупованих районах?
У квітні 2017 року в якості тимчасового адміністратора для управління такими підприємствами як «Донецьксталь», Єнакіївський і Макіївський металургійні заводи, Єнакіївський коксохімпром, Ясинівський коксохімічний завод, Харцизький трубний завод, Алчевський меткомбінат, а також вугледобувними підприємствами «Ровенькиантрацит», «Свердловантрацит» та «Краснодонвугілля», окупаційною владою було призначено ЗАТ «Внєшторгсервіс», яку офіційно очолив громадянин Російської Федерації Володимир Пашков, бувший віце-губернатор Іркутської області.
А тіньовим управителем управителя став український олігарх-утікач Курченко.
Під управління Сергія Віталійовича Курченка, крім усього іншого, потрапили виключно прибуткові шахти, які свого часу так вдало приватизував Рінат Ахметов.
Але ЗАТ «Внєшторгсервіс» не зареєстроване на території ОРДЛО, а у Південній Осетії, теж невизнаній республіці.
Для чого такі складнощі? А ось для чого!
На думку журналіста Дениса Казанського, таким чином Росія легалізувала свої відношення з окупованим Донбасом. Вугіллячко у ОРДЛО купує ЗАТ «Внєшторгсервіс», яке далі практично вільно може продавати цей товар куди завгодно, зокрема – тій же Україні, що і робилось у 2017 році.
За інформацією Міністерства фінансів США, ЗАТ «Внєшторгсервіс» у схемах реалізації донецького вугілля співпрацював з контрольованим Курченком ТОВ «Газ-Альянс», для експорту вугілля до країн Європи, зокрема – до Польщі.
І так все рядком-ладком йшло, аж поки російські компанії не поскаржились до Генпрокуратури РФ та ФСБ. Виявляється, Сергій Курченко виклопотав заборону на вивезення вугілля з території ОРДЛО для всіх компаній, крім – здогадайтесь з першого разу – крім ТОВ «Газ-Альянс».
Так от що змінилось на Донбасі, тіньовим королем якого багато років був Рінат Ахметов! Тепер його підприємства опинились за допомогою московських покровителів з силових структур Росії у руках іншого тіньового короля, Курченка. Ось за це шахтарі і воювали.
Декілька слів слід сказати про успішність бізнесу Курченка у видобувній галузі. Ми, мабуть, погарячкували, коли сказали, що ЗАТ «Внєшторгсервіс» купує вугілля в ОРДЛО. На кінець 2019 року цей управитель заборгував за поставлену продукцію 40 мільйонів доларів, у тому числі шахтам 8 млрд. російських рублів. І при цьому жодних претензій з боку окупаційної влади – борг відстрочили на два роки, без виплати штрафних санкцій.
Проте, монопольне становище ЗАТ «Внєшторгсервіс» посилюється. Одним з перших указів, які підписав Денис Пушилін після свого призначення, стала передача під управління «Внєшторгсервісу» Докучаєвського флюсо-доломітного комбінату.
Ось що думає Денис Казанський щодо ситуації у вугільній галузі: вугілля вивозять за безцінь, зарплати шахтарям платять копійчані, аби не бунтували, ще й із значним запізненням. Якби шахти зупинились, розпочались би голодні бунти. А так шахти працюють, як кажуть, на межі, і біля них ледь жевріє життя шахтарських поселень. По суті, це модель економіки Ост-Індської компанії.
Почувши твердий грунт під ногами, Сергій Курченко має наміри через суди скасувати персональні санкції, які проти нього запровадила Україна. Як кажуть, «нічого особистого».Источник: https://censor.net/ru/b3236326
