Ще кілька місяців тому Олександр Миколайович Кондряков давав коментарі виданню “Русский мир” стосовно розвитку російської мови в Україні, розвитку української освіти, політичної русофобії тощо. Сам Кондряков давно уже не в Україні і навіть не її громадянин. Найбільш активно він проводив пропаганду “русского мира” з 2006 по 2014 рр. В той час він був директором педагогічної організації “Русская школа”. За свою роботу він навіть отримав російську державну нагороду “Медаль Пушкіна” у 2010 році. Служив дурачок, отримав значок.
Літом 2020 року у цього поборника всього “русского” виявили лейкоз. Лікування такої хвороби доволі затратне, а педагоги, навіть якщо вони пси режиму, ніколи не славилися значними доходами. Сім’я Кондрякова, щоб полегшити навантаження на сімейний бюджет, звернулася до тих, чиї гроші Олександр роками спрямовував на пропаганду “русского мира”. Тільки от коли стара лялька ламається, то як виявилось простіше купити нову, а не постійно підклеювати стару і пошарпану. Так і сталося.
Фонд “Росспівробітництво”, що славиться участю у різних скандальних російських оборудках, через які здійснюється фінансування пропагандистських проектів по всьому світу, не знайшов у себе бажання чи коштів допомогти Олександру. Так, “Росспівробітництво” позиціонує себе як резиденція Матері Терези на цій грішній землі. І це дійсно може бути так. Рівно доти, доки ти справний гвинтик в машині реалізації імперських амбіцій РФ.
