Так вже історично склалося в нашій державі, що В разі соціальних та політичних негараздів, як наприклад, підписання Переяславської угоди з Московією, українці беруть торбу на плечі, бандуру в руки та мандрують світом, співаючи сумних пісень.
І кожного разу під час виборів наші пересічні співвітчизники радше в неділю смажитимуть шашлики чи копатимуть картоплю, аніж витратять півгодини життя на візит до виборчої дільниці.
Натомість, тітоньки в мохерових беретах (одвічний електорат відверто проросійських політичних партій зі смішними абревіатурами) та проспиртовані громадяни, яким взагалі фіолетово, за кого голосувати, аби платили гроші, на виборчу дільницю прийдуть обов’язково. І проголосують за проросійську партію. І за чергового Льоню Космоса, який щедро засіяв електоральне поле різноманітними крупами та рясно утикав парки лавочками з дарствєнними написами, теж проголосують, поза всяким сумнівом.
Тож коли щирі патріоти, які полінувалися сходити на вибори, змушені будуть завтра брати бандуру та вчити сумні пісні, бо прокинулися в Малоросійському генерал-губернаторстві, вони знатимуть: це зробили вони самі, це зробила їх «хата скраю» та пасивна громадянська позиція.
В неділю 25 жовтня вирішуватиметься доля міст та містечок, в яких ми народилися, виросли, народили нащадків. В цих містах житимуть наші діти та онуки. В неділю 25 жовтня від кожного з нас персонально залежатиме їх подальша доля. Обирати – не право, обирати – конституційний та громадянський обов’язок кожного з нас.
Не проґавте майбутнє!
